Офіційний сайт Теребовлянської міської ради

Категорії

Сайти відділів та установ

Теребовля з висоти пташиного польоту

Оголошення

 

Зараз на сайті

На сайті 74 гостей та відсутні користувачі

Історія міста

ТЕРЕБОВЛЯ – місто, районний і адміністративний центр Тернопільської області. Літописні назви Теребовль, Трембовля, Требевле. Розташоване у східній частині району, на обох берегах р. Гнізна, за 32 км від обласного центру м. Тернопіль. Населення – 13796 осіб (2012 р.).

Археологічні дослідження свідчать про давнє походження поселення. При розкопках замку в 2011 р. археологи знайшли добре збережене житло черняхівської культури початку Х століття -  це підтверджує, що заселення міської території відбувалося набагато раніше, ніж перша літописна згадка 1097 року.

Теребовля – одне з найдавніших міст України, яке належало до групи Червенських городів (VII - IXст.) на західному порубіжжі Русі-України. У 1084 р. Теребовля стала столицею удільного князівства. За часів князя Василька Ростиславича місто розташовувалося в підніжжі Замкової гори.

Перша літописна згадка про Теребовлю належить до 1097 р. у літописі “Повість минулих літ”, коли в Любечі, що неподалік Києва, зібралися князі руських земель: Святополк Ізяславич, Володимир Всеволодович Мономах, Давид Ігорович, Василько Ростиславич, Давид і Олег Святославовичі, щоб об’єднатись для спільної боротьби проти печенігів. На цьому з’їзді за князем Васильком Ростиславовичем (1067–1124) була закріплена Теребовельська волость для князювання. Проте його того ж року осліпили. Після смерті Василька правити у Теребовлі почав його син Іван.

осліпленого Василька везуть до Володимир Волинського (Радзивилівський літопис)(осліпленого Василька везуть до Володимир Волинського

(Радзивилівський літопис)

Коли Теребовлянським князем став Володимирко Володаревич, він об’єднав Перемишлянське, Звенигородське, Галицьке і Теребовлянське князівства зі  столицею у Галичі. Після смерті у 1205 р. видатного князя Романа Мстиславовича Галицько-Волинська держава розпалася, Теребовлянське князівство знову відокремилось і потрапило тимчасово під владу Угорщини.

У 1340 р.  Галичина була приєднана до Польського королівства. Проте місто Теребовля зберегло свій високий статус і стало одним із центрів королівської влади. У 1366  р. польський король Казимир III Великий побудував у Теребовлі перші дерев’яні замкові укріплення замок. Теребовля була тоді містом на кордоні між Червоною Руссю та Поділлям, яке належало татарам. У 1389  р. король Яґайло надав місту Маґдебурзьке право.

У 1415 р. король Яґайло дозволив теребовлянському шляхтичеві Бартошеві Головацькому за військові заслуги у Грюнвальдській битві 1410 року заснувати на лівому березі річки Гнізни Нове місто. В 1434 році Теребовля стала центром староства Галицької землі, яка належала до Руського воєводства; тут засідали земський суд та сеймики.

Через своє прикордонне розташування Теребовля зазнавала нападів від моноголо-татарів у 1453, 1467, 1503, 1508, 1515, 1575, 1624 роках. Для підтримки міста король звільняв його від сплати податків; у 1518 і 1530 рр. король Сиґізмунд II надав Теребовлі привілей на проведення щосуботи ярмарки, а з 1555 р. –  право брати мито з мостів і доріг.

В складі Королівства Польського та Речі Посполитої  Теребовля була центром гродового староства, а з 1569 р. –  один з повітових центрів Галицької землі Руського воєводства.

Під час селянсько-козацьких повстань у середині XVI століття  (1594 р.)  укріплене місто і замок здобув Северин Наливайко, захопив великі запаси зброї, пороху, продовольства, одягу і 150 коней. Мешканців міста обкладали непосильними податками і численними повинностями, що викликало опір і повстання. У 1616 р. королівські загони придушили бунтівників, а керівників К. Шуцького і Д. Малиша – стратили.

До 1625 р. замок перетворився в руїни, відновлювати які було недоцільно. Будівництво нового замку розпочав у 1631 р. теребовлянський староста Олександр Балабан, у 1632 р. завершено спорудження мурованого кам’яного замку, руїни якого збереглись до сьогоднішніх днів. У середині 17 ст. Теребовлю обнесли валом і частоколом із брамами: Кам’янецькою, Галицькою та Львівською.

Під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр. Теребовля була одним із центрів народного руху на Галицькому Поділлі. Саме у Теребовлі вибухнуло повстання проти польських гнобителів, і населення перейшло на сторону Богдана Хмельницького. У 1651 р. козацькі війська захопити околиці міста. У 1656  р. знову спалахнуло народне повстання проти шляхти. За цей період  місто зазнало значних руйнувань і загинуло багато його жителів.

У 1662, 1672, 1675 рр. Теребовля знову зазнала руйнівних нападів турків і татар. Зокрема, 11 червня 1675 р. відбулася битва під Теребовлею. Місто було кілька днів в облозі 10-тисячної армії зятя Мехмеда IV Ібрагіма Паші. Теребовлю мужньо захищали тільки 80 жовнірів, невелика кількість шляхти і 200 мешканців. Загін  під командуванням Яна-Самуеля Хшановського схилявся думки, про припинення опору. На таємній нараді, Хшановський, пропонує виконати волю Ібрагіма-Паші та здатися. У цей момент у кімнату увійшли жінки з дітьми. Вперед вийшла Софія Хшановська і, показавши у руках два кинджали, сказала: “Немає і бути не може ніяких переговорів із загарбниками. Будемо битися разом! Або помремо, або відіб’ємо ворога... До тебе звертаюсь, муже мій, і заявляю, що один кинджал вразить твоє серце, а другий – моє, якщо у них погасне любов до свободи і честі Вітчизни”. Ці слова підбадьорили воїнів, і вони з останніх сил утримували оборону, поки не підійшла очікувана допомога на чолі з королем Яном Собеським і туркам довелося тікати. За цей подвиг жителів Теребовлі на 10 років звільнили від податків, а вдячні мешканці встановили Софії пам’ятник неподалік замку.

Від 1772 р. Теребовля належала до Австрійської імперії, за винятком 1810–1815 рр., коли за умовами Шенбруннського мирного договору передана до Російської імперії (15 жовтня 1810 р. було створено Тернопільський край, а в його межах 1814 р. з’явився ще один (третій), додатковий округ – Теребовлянський).

1854 р. був утворений Теребовлянський повіт у складі Тернопільського округу (дистрикту) Королівства Галичини та Лодомерії. Відкрили відповідні державні установи: повітовий суд, староство та ін. 1867 р. було скасовано поділ на округи, а Теребовля залишилася одним з майже 80 повітових центрів Галичини.

Кромбах Емануель. ЗАМОК В ТЕРЕБОВЛІ.

1825 р. акварель

25 листопада 1896 р. завершилося будівництво ділянки залізничної колії Тернопіль–Копичинці, що була частиною залізниці Львів–Чернівці. Споруджено залізничний вокзал, що діє донині.

У 1900 р. почав виходити урядовий тижневик староства і шкільної ради, від 1914 р. – польськомовний часопис “Ziemia Trembowelska” (“Земля Теребовлянська”), 1932 р. світ побачили перші номери місячника “Czar Wiersza” та першого україномовного тижневика “Плуг”. 

Активне культурне життя української (руської) громади у Теребовлі розпочалося наприкінці XIX ст. У 1885 р. в місті було створено першу бібліотеку при товаристві “Читальня” (бібліотекар Семко Дроздик), 1892 р. засновано товариство “Руська бібліотека”. Згодом мешканці Теребовлі отримали дозвіл на відкриття філії товариства “Просвіта”. 1906 року в окремому будинку була відкрита читальня товариства “Просвіта”, яка стала центральною у повіті.

В 1907 р. у місті відкрили державну гімназію з польською мовою навчання та українську бурсу (гуртожиток) для учнів. Розташували гімназію у перебудованих приміщеннях кавалерійських казарм. За станом на 1914 р. тут навчалося майже 600 учнів, у т. ч. 280 поляків, 150 українців та 160 євреїв. Багато українських дітей відвідували українську гімназію у Тернополі. Під час Першої світової війни Теребовлянська гімназія припинила роботу і була відновлена 1919 р.


 

Від грудня 1918 р. у Теребовлі проходило вишкіл українське військо. У червні 1919 р. місто захопили підрозділи польської армії. 10–11 червня 1919 р. кіннота УГА розгромила польські війська під Теребовлею та Іванівкою. 19 вересня 1920 р. польські війська знову захопили місто.

1 серпня 1934 р. було утворено сільську ґміну Трембовля, до якої увійшли навколишні давніші ґміни. У Теребовлі був адміністративний центр ґмінної влади, проте саме місто утворювало окрему міську адміністративну одиницю і не належало до цієї ґміни. Проте їй було підпорядковане село Волиця, яке нині є частиною міста.

  У Теребовлі до вересня 1939 р. дислокувався 9-й полк Малопольських уланів, який був розбитий після нападу Третього рейху на Другу Річ Посполиту у вересні 1939 р. Командував полком Таудеш Коморовський – майбутній керівник польської Армії Крайової.

Від вересня 1939 р. Теребовля – під радянською владою. Місто стало центром Теребовлянського району. 22 червня 1941 р. почалася німецько-радянська війна, тоді ж німецька авіація знову бомбила аеродром неподалік Теребовлі, де базувався 86-й бомбардувальний авіаполк Червоної армії; пілот Т. Малієнко здійснив один із перших повітряних таранів. Від 6 липня 1941р. до 23 березня 1944 р. місто – під німецькою окупацією. 3а час окупації понад 1000 жителів Теребовлі вивезено на примусові роботи до Німеччини. У місті було організовано ґетто для 3 тисяч євреїв Теребовлі й навколишніх сіл; на початку червня 1943 р. їх  розстріляли у яру під залізничним віадуком біля с. Плебанівка.

Від 1944 р. відновлювали господарство міста: запрацювали цегельня, маслозавод, дві промислові артілі, МТС, згодом – промкомбінат, електростанція, взуттєва фабрика, заклади охорони здоров’я, кінотеатр, технікум. Згодом побудовані завод сухого знежиреного молока, нові корпуси взуттєвої і фабрики ялинкових прикрас, універмаг, гастроном, критий плавальний басейн, приміщення райсанепідемстанції та побуткомбінату, ЗОШ №2, школа-інтернат (нині гімназія-інтернат), новий навчальний корпус школи для глухонімих дітей, три дитсадки, понад 20 багатоквартирних житлових будинків; завершена газифікацію міста.

У 1961 р. Теребовлянській міській раді було підпорядковано село Боричівка, а 1965 р. – село Сади.

Від 1990 р. у місті діють товариства  “Просвіта”, “Союз Українок”, Національна спілка краєзнавців України, Спілка політв’язнів і репресованих, Братство ОУН-УПА, Всеукраїнське об’єднання ветеранів та інші.

Нині у Теребовлі функціонують:

  • вище училище культури (від  2004 р. тут діє навчально-консультаційний пункт Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України),
  • гімназія,
  • три ЗОШ 1–3 ступенів,
  • обласна комунальна спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для глухонімих дітей,
  • центральна районна та дитяча бібліотеки,
  • 3 дошкільних навчальних заклади – дитсадки “Сонечко”, “Ромашка” і “Теремок”,
  • районний Будинок культури,
  • Будинок дитячої творчості,
  • спортивна і музична школи,
  • Теребовлянський краєзнавчий музей (від 1999 р.),
  • центральна районна комунальна лікарня, 
  • районна поліклініка,
  • дитяче відділення районної лікарні,
  • районна дитяча поліклініка,
  • пологовий будинок та медична лабораторія,
  • санітарно-епідеміологічна станція,
  • станція переливання крові,
  • стадіон “Колос”,
  • парки  ім. Тараса Шевченка та “Молодіжний”, площа Князя Василька.

Також в Теребовлі є багато садових насаджень, що стали основою назви двох великих частин міста: Сади й Садики. Вже традиційним для міста став реґіональний фестиваль мистецтв “Забави у княжому місті” (від 2009 р.) та святкування Дня міста на свято Івана Купала 7 липня.


 

Міста-побратими

Події

Актуально

Партнери